Qarpa і День народження Шевченка

По 15 діб арешту присудили трьом затриманим активістам, які сьогодні роздавали презервативи «Партія Кондомів» на Майдані Незалежності.

Про це телефоном повідомила активістка Ярослава. Вона, Богдан Тицький («Чорний комітет»), а також лідер ВГО «КУПР» Сергій Мельниченко сидітимуть 15 діб за те, що навіть не встигли розпочати акцію «Країну заполонила «Партія Кондомів».

Варто зазначити, що Сергій Мельниченко – інвалід ІІ групи. Закон забороняє застосовувати до інвалідів адміністративний арешт і затримання. На запитання затриманого щодо цього суддя відповів, що ознайомлений із такими умовами. Проте, рішення все одно винесено. Про що це свідчить? Тільки про вказівку «зверху».

Нагадаємо, що сьогодні активісти ВГО «КУПР» та ГІ «Чорний комітет» планували проведення у центрі столиці акції, приуроченої до других «роковин» правління Віктора Януковича. Вони підготували партію колекційних презервативів із зображенням президента України, які хотіли роздавати людям.

КУПР спільно з ГІ ”Чорний Комітет” на доброчинних засадах влаштує роздачу ПРЕЗервативів з біло-блактиної ”Партії Кондомів”.

Про це повідомили в прес-службах організацій.

Колекційні контрацептиви виготовлені спеціально до других роковин покращення життя вже сьогодні.

Партія кондомів чимала, однак на всіх все одно не вистачить. Якщо особисто вам не дістанеться – не журіться і порадійте за тих, хто прийшов раніше і встиг стати щасливим власником унікального сувеніру.

Для всіх охочих буде проведено безкошовну фотосесію з великим ПРЕЗервативом.

Маємо надію, що міліція не розцінить соціальний захід як вияв екстремізму та не чинитиме перешкод і не вилучатиме партію ювілейних виробів.

Акція відбудеться 24 лютого 2012 року о 11:00 на Майдані Незалежності біля Поштамту.

Фото і деталі: http://maydan2011.wordpress.com/2012/02/23/condomy/

квартирник.

Визначна дата виповнюється для України 25 лютого – два роки, як при владі Віктор Янукович. Звичайно, цього дня відзначаються й інші, не менш суттєві дати, як-то День народження Лесі Українки, 125 років з Дня народження Леся Курбаса, день заснування Іваном Федоровим друкарні у Львові… Проте, чи багато стурбованих чинною владою українців згадають 25 лютого про щось, окрім Віктора Федоровича Регіонів?

Саме таке прізвисько – Віктор Федорович Регіонів – отримав Президент нещодавно через обмовку свого рідного сина. Трохи раніше депутат «Партії Регіонів» Владислав Лук’янов нарік гаранта Віктором Федоровичем Тимошенко. Це так, ліричний відступ у хроніку нещодавніх подій, пов’язаних із правлінням Януковича.

Мабуть, жоден політично та суспільно свідомий громадянин, жодне ЗМІ, яке себе поважає не оминуть «два роки Януковича». Всі про це пишуть, всі про це говорять. Громадські об’єднання планують акції, компанії та подібні заходи, аби висловити своє ставлення до цієї неоднозначної дати. Чому неоднозначної? Тому, що кожен сприймає її по-різному: сам Янукович, звичайно, думає, що два роки – ще дуже мало. Ми, українці, думаємо, що два роки – це дуже багато. Вистачило, як-то кажуть, по саму зав’язку.

Два роки – не перша дата, варта уваги. Проте, попередню вартісну дату більшість оминула. Мало хто знає, що 23 грудня виповнювалося рівно 666 днів, як Віктор Федорович був при владі. За цей час він встиг перетворити країну на пекло та насаджав у всі можливі владні та привладні структури своїх чортів, які тільки те й роблять, що дерибанять неньку-Україну.

Арешт Юрія Луценко та Юлії Тимошенко, відбудовування Межигір’я, зведення паркану біля Верховної Ради та встановлення вертолітного майданчика у Маріїнському парку, кардинальна чистка кадрів, молода та прудка Дарка Чепак у ролі прес-секретаря, загони «Беркуту» на вулицях, які охороняють не народ, а від народу, заборона відзначення державних свят… Все це Янукович встиг зробити за перші 666 свого правління. Усе, аби повністю розчистити собі «свято місце», обгородитися від простого, «смертного» народу та забезпечити собі спокійне та безпечне правління.

Натомість, народ і справді опинився ніби у пеклі. Коли Янукович таки прийшов до влади, і міцно взяв ту владу в свої руки, спочатку всі були у легкому шоці та зніяковінні. Потім – почали тихо посміюватися. Ще згодом – відверто і дико сміятися та стібатися із цих «чортів» при владі. А третьою реакцією став бунт. Це тоді, коли вже стало навіть не смішно, українці почали піднімати революції, хвиля за хвилею: підприємці, студенти, транспортники, чорнобильці, афганці… Цим люди намагаються показати, як остогидла така влада. Проте, владі начхати.

 Конфузи

Потрапляв Віктор Федорович і в такі халепи, що, як кажуть, і чорт ногу зломить: вінок, який впав чітко на Гаранта, новорічна «Йолка», конфузи під час інавгурації та після неї, – двері, що закрилися перед новоспеченим президентом, «охрещення» Януковича «Віктором Ющенко». Першим «ляпом» Віктора Федоровича як голови держави стала пропозиція до всіх значущих персон підняти келихи, яких їм ще не роздали.

Що вже й казати про численні плутанини у промовах. Однією із найправдивіших виявилася фраза, яку він сказав на переговорах із російським президентом Дмитром Мєдвєдєвим у місті Глухов Сумської області. Тоді Віктор Федорович видав наступне: «Ми з Дмитром Анатолійовичем домовилися, що не будемо говорити про погане, а краще зробимо». Ну що ж, правду сказав, не побоявся…

Янукович показав нам глибокі знання з літератури, історії та географії, підтягнув своє володіння українською мовою, і тепер уже балакає значно краще за свого вірного товариша та колегу Миколу Яновича. Також Гарант Конституції «потішив» блискучими дипломатичними здібностями: потоваришував із Росією, продовжив справу екс-прем’єра Тимошенко – відновив газові переговори, і, головне – зробив «значущі» кроки до інтеграції України в Європу. Із таким «лоском» провів саміт, що всі затамували дихання. Провтикали ми Європу, коротше кажучи, і не потрібні їй.

А ще Віктор Федорович ніяк не відучиться від жестів та слів, яких навчився на зоні, й періодично з нього десь у прямому ефірі вилітають перли тюремного жаргону типу «один палка два струна, я хозяин вся страна», «шльопери» та інше. До речі, повний перелік перлів Президента можна подивитися на сайті видання «Комментарии». Там до 25 лютого підготували цілий словник.

«Темна свита» та медіа

«Темна свита» Віктора Януковича також промишляє непростими справами.

Так, Анатолій Могильов, будучи на посаді Міністра внутрішніх справ, устиг наламати дрова та зробити із української міліції концлагер. А тепер, коли його «пере направили» «на юга», він упевнено роздерибанює кримську землю. Вже стало відомо, що мисливські угіддя поблизу Великої Алушти прем’єр АР Крим віддав «незнайомцю», дуже схожому на сина Януковича.

Напередодні свого президентського дворіччя Віктор Федорович не може заспокоїтися із чисткою кадрів. Того звільнив, того призначив, і знову звільнив. Щось не сидиться спокійно, ну не сидиться. Мабуть, відчуває десь підвох.

За останні півроку в Україні відбулася значна чистка не лише владних структур, а і медіа-ресурсів. Один за одним, як ланки ланцюга, ідуть випадки тиску на пресу та на телеканали. Репресіям та реформам з боку керівництва піддалися газета «Сегодня», телеканал «СІТІ», «Український Тиждень»… Хвиля перекотилася на Інтернет: скандал із «ЕХ.ua» викликав обурення мас, що призвело до хакерських атак державних владних сайтів. Сказати чесно, останнім часом усі ці атаки вже починають відверто набридати. Особи, що приховують себе під назвою «Anonimus», вже не знають, на що лізти, і лізуть, куди втрапить. Наприклад, лист від них, опублікований редакцією порталу «LB», вражає жахливою неграмотністю. Але це вже зовсім інша тема для розмови…

Отже, повернемося до нашої визначної дати. В той час, як Азаров відкриває для себе терени блогосфери та мріє про те, аби Україна випускала власні електронні книжки, Янукович проводить прес-конференції, на яких з радістю відповідає на запитання журналістів. От, наприклад, нещодавно він не те пригрозив, не те попередив, не те просто застеріг одного із українських журналістів, зізнавшись, що «не заздрить».

Відверто кажучи, ми, звичайні українці, Януковичу також не заздримо. Навіть однойменну акцію провели. Бо чому ж заздрити? Величезній території десь у чорта на куличках в Межигір’ї, золотим унітазам, чи, може, власному гелікоптеру? Чи, може, статкам у мільярди та офшорним рахункам десь на Кіпрі? Ми люди прості, нам багато не треба: лиш би було у що вдягнутися взимку та на що купити поїсти. Тож, беремо лопати, як колись сказав Микола Азаров, та – гей працювати! 

Дорогі співвітчизники!

Творчий колектив, що створив «Ялинку-2010», «Асамблею за права жінок похилого віку» та «Йолку-UA», вітає Вас із новорічними святами!

Ми прожили непростий рік. Такого ще не переживала жодна країна світу. Рік під владою Януковича. Ми сміялися й плакали, бунтували і висміювали недолугість «проффесіоналів».

Нас з вами переслідували, арештовували, судили… Але ми живі, бадьорі та продовжуємо діяти. Ми змусили рахуватися з нами.

Ми бажаємо вам оптимізму і наснаги, віри у свої сили і впевненості у перемозі.

Ми зичимо всім вам, щоб нарешті прийшли кращі часи! Зичимо щиро, з відкритою і щедрою душею.

Бажаємо вам, дорогі українці, міцного здоров’я, щирих усмішок, вірних друзів, палкого, взаємного кохання, миру та достатку!

Ми віримо, що все у нас буде гаразд!

З повагою та побажанням всього найкращого у 2012 році,

ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції»

Бійка між місцевими жителями та невідомими молодиками відбувається зараз на місці скандальної забудови по вул. Пирогова, 2.

Як повідомили активісти «Штабу оборони Києва», на територію будівництва зайшло дві групи молодиків. Загалом «бійців» близько 200 осіб. Вони почали бійку із тамтешніми жителями.

Нагадаємо, що по вул. Пирогова, 2 вже тривалий час точаться суперечки щодо скандального і незаконного будівництва у дворі. Там неодноразново проводилися мітинги та акції протесту. Проте, це не призвело до жодних конкретних результатів. 

Акція протесту відбулася поблизу Банкової сьогодні, 19 грудня. Активісти ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції», «Братство Св. Луки», «Порядок і Достаток», «Чорний комітет» та окремі представники інших об’єднань намагалися привітати учасників самміту «Україна – Євросоюз» та показати, як українці насправді хочуть в Європу.

Проте, до самої Адміністрації Президента активістам дійти не вдалося. На повороті до Банкової мітингувальників із прапорами України та «Євросоюзу» почали затримувати. Учасники мітингу вигукували гасла: «Вимкни Яника, Увімкни Європу!», «Ми в Європу, Яник – в жопу!». На місце приїхав «Беркут», який почав забирати людей. «Гопники в погонах!» - скандували до правоохоронців активісти.

15 осіб зараз знаходиться тільки у одній міліцейській машині. Не відомо, чи затримали ще когось. За попередніми даними стало відомо, що, можливо, є ще затримані, які знаходяться у райвідділку на вул. Московській. 

У понеділок 19 грудня о 17.00 ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» прийде на Майдан Незалежності взяти участь у народних гуляннях, про яке оголосили в Адміністрації Президента.

http://censor.net.ua/news/191588/yanukovich_zajjet_novogodnyuyu_elku_pod_svist_oppozitsii

Запрошуємо всіх киян і гостей столиці прийти і подивитися, як Президент заЖЖОТ ЙОЛКУ. Дрес-код: натхнення, добрий гумор і СВИСТКИ.

Нагадаємо, минулого року ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» встановила альтернативу провладній Йолці – Українську Ялинку. За це Діда Мороза затримала міліція і оштрафувала. http://bilozerska.livejournal.com/351462.html

Прес-служба ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції»

тел. 050 513 38 18; 093 334 96 34

Акція на підтримку російської опозиції пройшла сьогодні в київській підземці, на платформі станції метро «Майдан Незалежності». Ініціаторами акції виступили громадські об’єднання: «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції», «Чорний комітет», «Блок соціального партнерства «Порядок і Достаток»,  та інші.

Підземку для проведення акції обрали тому, що мітингувати нагорі, на самому Майдані, заборонили. «Заборону мотивували тим, що там прикрашають новорічну «йолку». Тому ми вирішили зібратися прямо під нею», - пояснює голова ВГО «КУПР» Сергій Мельниченко.

Активісти встановили на платформі агітаційний намет, розтягнули транспаранти «За нашу і вашу свободу», «ПР і ЄР - один хєр»,піднялипрапори, скандували «Свободу не спинити!», «Владу – геть!» та інше. Не зважаючи на те, що акція проходила у такому незвичному та не зручному для зборів місці, на подію приїхало багато тележурналістів. Народ із цікавістю слухав промови мітингувальників. Проте це тривало не довго: працівники правоохоронних органів почали розганяти мітинг, відібрали намет та затримали двох учасників протесту. «Ви порушуєте законодавство, тут заборонено таке робити», - повторювали міліціонери. На запитання, яким саме чином порушено закон, один із правоохоронців відповів: «Пішли зі мною, я вам покажу». Що саме він хотів «показати», лишилось невідомим, проте, після цього в чергове можна переконатися, як «добре» наші правоохоронні органи знають закони.

Коли активісти попросили одного з міліціянтів на камеру та пояснити, за що затримано людей, він просто розвернувся і пішов. Народ гуртом вирушив нагору, до кімнати міліції, для того, аби дізнатися про долю затриманих. Але правоохоронні органи закрилися від людей, не пускали нікого в середину та ніяк не відповідали на прохання журналістів пустити у середину хоча б їх. Навіть співробітники міліції, які чергували на станції, не могли туди потрапити.

Нагадаємо, що сьогодні в Росії проходить масштабна акція протесту проти фальсифікації виборів у Державну Думу. Росіян у боротьбі проти правління Путіна та Мєдвєдєва підтримують по всьому світу. В Києві сьогодні планується ще кілька акції на підтримку російської опозиції. 

Открыть больше изображений

Мітинг на честь 20-ї річниці Всеукраїнського референдуму, яким було затверджено проголошення Незалежності України, відбувся сьогодні на Майдані Незалежності.

Під час проведення мітингу відбувся конфлікт активістів ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» та представників «Радикальної партії» Олега Ляшка. Прибічники Ляшка були єдиними, хто прийшов на акцію із піднятими прапорами. Їх попросили опустити прапори, аби показати, що зустріч є аполітичною, її організатори не прив’язуються до будь-яких політичних сил. Люди опустили прапори, але почали голосно свистіти та галасувати «Ганьба!». Коли конфлікт розв’язався, із імпровізованої сцени виступали всі охочі. «Банду геть!» та «Януковичу – третій строк!» - такі гасла лунали на Майдані.

По закінченню мітингу активісти ВГО «КУПР» «озброїлися» вилами, і рушили до Адміністрації Президента. На вилах були наколоті ананаси. Це символічно назвали Резолюцією про права народу». Такий подарунок мітингувальники забажали вручити Гарантові. Проте, активістів одразу ж оточив «Беркут», їх тримали так до тих пір, доки вони не поклали свій дарунок на землю. До Адміністрації людей не пустили. Натомість, вийшов представник Президента, який відмовився передати символічну Резолюцію Вікторові Федоровичу.

Нагадаємо, що «КУПР» повідомляв про початок Всеукраїнської громадської кампанії «Влада – народу», метою якої є об’єднання народу проти чинної влади. 

Напередодні Дня свободи назріває питання: що ж таке ця сама «свобода» для нашої країни? Як вона проявляється? Чи лишилося у наш хоча би трохи волі?

Людей насмішиш

Що таке свобода для країни, життя в якій все більше стає схожим на психлікарню? Ми називаємо себе незалежними та демократичними, але на практиці все зовсім навпаки.

На що схожа наша влада? Особисто мені – на цирк. Коли поганий настрій, можна включити трансляцію Верховної Ради, або почитати, хто з політиків який новий перл «видав». Стає веселіше. Хоча, насправді, треба було би плакати, та ми вже настільки звикли, що просто сміємося. Сміємося із політиків, із чиновників, із законів та постанов. Із Президента та прем’єра. Бо ж що ще лишається робити?

Там, у Раді, постійна клоунада: до чого вони дорадяться, якщо не можуть жодного засідання провести без ексцесів? То яйцями кидаються, то банери розтягують, то з плакатами та транспарантами приходять, лупцюють одне одного та викидають з трибуни, приносять гарбузи для Азарова та мішечок із землею, бо вже не сила терпіти, тицяють непристойними жестами у об’єктиви фотокамер, адресуючи ці жести звичайним українцям, обуреним діями влади… Депутати також мають право на бунт, але іноді цей бунт виходить за межі нормального і перетворюється на посміховисько.

Великої популярності набула фраза «Спасибо жителям Донбасса». Нещодавно краєм вуха слухала по радіо трансляцію одного із засідань ВР і помітила, що за 15 хвилин разів 7 почула від депутатів-доповідачів із трибуни саме цей вислів. Проте, без славнозвісного продовження. На особистості не переходили, але все і так ясно.

Народні обранці обгородилися від «простих смертних» громадян парканом. Це нормально? Ні. В той час, як одні депутати своїми діями і словами йдуть проти народу, інші – йдуть проти своїх же колег-депутатів. Так, одні паркан ставлять, інші – опозиціонери – його пиляють. Не нормально і те, що тепер ніхто не може вияснити, кому цей паркан належить.

Не виходить у нас і з підготовкою до Євро-2012. Як би не намагалися встигнути, зробити якомога краще, все – навпаки. Поспішиш, кажуть, - людей насмішиш. Тільки тут уже не смішно: один кран, на вул. Круглоуніверситетській, упав на житловий будинок, інший кран, уже плавучий, перевернувся у Дніпро. Тепер пальне, що звідти виливається, забруднює «Дніпр широкий», який, насправді, є однією із справжніх прикрас нашого міста, і його варто було би почистити і показувати туристам, розказувати історію. А не якісь там новобудови.

Несвідомі українці

Україна – країна, що має хороші природні дані, глибоку історію та чудову, давню культуру, славиться видатними посвятами. Але світова спільнота про нас знає переважно за такими прізвищами, як Шевченко, брати Кличко, Андрій Шевченко, котрий футболіст. А ще – за страшним словом «Чорнобиль». І це  при тому, що у нас набагато більше приводів та гордості, у нас є про що розказати світові. Особисто я тільки вчора, подивившись новини, випадково дізналася про те, що саме українська поштова марка виграла кілька міжнародних конкурсів і є найкращою у світі. Уявляєте? Українська! Найкраща в світі! Впевнена, що про це знають переважно тільки колекціонери-філателісти. Навіть не всі працівники пошти в курсі, як на мене.

Одна популярна нині особливо серед молоді телепередача наштовхнула на роздуми. Суть передачі в тому, що двоє ведучих ловлять на вулицях пересічних громадян і ставлять кілька запитань кожному. Всі запитання – зі шкільної програми. Мені стало соромно і трохи гидко, коли я побачила, скільки молодих осіб не змогли відповісти, хто заснував Київ. Або назвати прізвища сучасних українських письменників. Або процитувати рядки із будь-якого вірша Шевченка. Це – майбутнє нашої нації? Я замислилася, у чому проблема. Відповідь прийшла сама собою.

Як у цій країні, де придушують останнє справжнє, що у нас лишилося, може рости і визрівати нормальна, свідома молодь, коли цій молоді заважають навіть нормально вчитися? Кабмін звільнив з посади ректора Острозької академії Ігоря Пасічника, Героя України. Статут цього вишу визнали недійсним. Так само, як і статут Києво-Могилянської академії. Такі дії уряду пов’язують із тим, що саме ці вищі навчальні заклади мають явну внутрішню «антитабачну» політику і відверто виступають проти Міністра освіти Дмитра Табачника. Можливо, саме за це два давні українські виші, що мають багату історію, підвергли таким змінам?.. І зовсім не дивним буде, якщо на посаду ректора Острозької академії чиновники поставлять когось «свого». У нас так завжди роблять, особливо – біло-блакитні.

Ну і, звичайно. Про яку національну свідомість ще можна казати, якщо наш прем’єр-міністр не знає державної мови і коли говорить нею, то виходить білоруська? Віктор Янукович також не знав української, але ж – навчився. І тепер, на посаді Президента, він хоча би показує свої успіхи. А от Микола Янович ніяк не навчиться. А що робить народ? Народ – сміється!

Свобода без свободи

Вінцем абсурду на сьогодні є заборона Адмінсуду святкувати День Свободи, що 22 листопада. У цей день виповнюється сьома річниця Помаранчевої революції. Окрім того, що це – день волевиявлення українського народу, це ще і державне свято, по всім правилам внесене до календаря. Про святкування Дня свободи постановив колишній гарант Віктор Ющенко. Що ж виходить? Чинна влада забороняє святкувати державне свято? Більше за це дивує тільки сама аргументація: цього дня, нібито, почнуть встановлювати ялинку. Ніхто і не сумнівався, що іншого дня для того, аби почати монтаж «йолки», немає.

Звичайно, зараз точаться суперечки щодо того, чи є взагалі що святкувати. Хтось каже, що зараз ми воюємо з вітряками, і що Помаранчева революція не була святом і навіть не була власне революцією – це просто великий мітинг, що трохи затягнувся. Інші ж обіцяють прийти на Майдан, організувати святкування, адже цей пам’ятний період для багатьох багато що значить. Є і третя сторона, якій все рівно. Так, кожен має право на свою думку. Проте, не владі вирішувати. Вирішувати народові. Ця заборона – пряма провокація. Адже відразу зрозуміло, що ніхто не здасться, що 22 числа на центральну площу столиці все одно вийдуть люди. Вийдуть ті, кому є що згадати, ті, хто не кориться і чинить опір, ті, хто пам’ятає, що таке свобода. Тільки треба врахувати один момент: ці люди вийдуть для того, аби відзначити державне свято. А взамін, скоріше за все, отримають зустріч із загонами «Беркуту» та міліції, затримання і таке інше.

Не треба далеко ходити, досить лише згадати цьогорічний День Незалежності. 24 серпня всі свідомі та нормальні громадяни нашої країни відзначають державне свято величезної значимості. Цього ж року простих українців, що хотіли святкувати, зустріли спецзагонами, перекритими вулицями, сльозогінним газом.

Знайомий сценарій? Отож. В нас відбирають останнє. Ми – боремося, але іноді, якщо чесно, опускаються руки, і здається, що тут вже нічого не допоможе… Як вийти із цієї западні? Просто перед тим, як щось робити, не треба забувати, хто ми є.

Назва: Аушвіц (Освенцим)

В оригиналі: Auschwitz
Рік виходу: 2011
Жанр: драма
Режиссер: Уве Болл
У ролях: Арвед Бірнбаум, Уве Болл, Нік Голдман

Освенцим. Це слово навіки лишатиметься закарбованим у пам’яті людства як щось непосильно важке, важливе та дуже моторошне. Освенцим – комплекс німецьких концентраційних таборів часів Другої світової, куди входили такі табори, як Аушвіц, Біркенау. Кожен із нас, безумовно, щось чув про ці страшні місця. Для нас, сучасних поколінь, лишилася купа документальних згадок: фото, письмові спогади, фільми, зафіксовані враження тих, кому вдалося вижити. Про Освенцим знято безліч стрічок, написано мільйон книг, поставлено п’єси та спектаклі… Для того, аби ми знали і пам’ятали. Проте, навіть при такій кількості матеріалів ми ніколи не зможемо повною мірою осягнути все це, не зуміємо відчути, як воно було. Це неможливо уявити. Проте, німецький режисер Уве Болл спробував. Він не тільки уявив, але й пропустив крізь себе та доніс до глядача.

Фільм «Аушвіц 2011» вийшов 5 травня цього року та відразу ж зустрів шквал критики та вражень. Тут ви не побачите жодного зайвого слова або дії. Різко, жорстоко, часто – навіть занадто. Але – правдиво. Саме так, як було. Без жодних прикрас, без пом’якшень, без сорому. Не прикрито вуаллю. Тільки сувора реальність. Прибуття до Освенциму, газова камера, утилізація тіл, високі та кремезні німецькі солдати, обличчя яких не висловлюють нічого, окрім холодної байдужості… Там не жаліли нікого: жінки, діти, літні люди – всіх ставили під одну гребінку. Всіх нищили однаково.

Стрічка складається із двох частин: художньої та документальної. Разом із відображенням фашистського терору режисер подає коментарі сучасної німецької молоді. Так перегукується минуле та сучасне. Так нам кричать: ніщо не забуто. Фільм варто дивитися тим, хто справді хоче дізнатися оголену правду та побачити, як це було. Тим, хто готовий до цього, хто наважився побачити, відчути та запам’ятати назавжди, що є трагедія людства.

Фільм, та, навіть, трейлер не рекомендуються для перегляду особам, які не досягли 18 років, занадто емоційно сприятливим, людям зі слабкою нервовою системою та нестійкою психікою, вагітним жінкам. Словом, перед тим, як сісти за перегляд, добре подумайте, чи ви готові. Відчуття буде таким, ніби вам на голову виливають відро кропу.

Сьогодні, у День визволення Києва, випала можливість вперше відвідати «Биківнянські могили» – національний історико-меморіальний заповідник. Там, за участі представників різних громадських організацій, відбулася акція, присвячена пам’яті жертв політичних репресії НКВС.

6 листопада, на День визволення Києва, навмисне у переддень річниці Жовтневої революції, представники сучасного українського козацтва, ВГО «КУПР», ГО «Блок соціального партнерства «Порядок і Достаток», та інші провели акцію пам’яті розстріляних та похованих у Биківні.

Биківнянські могили стоять на рівні з Бабиним Яром, Катинню, Аушвіцем та іншими подібними гучними трагедіями людства. Тут, у Биківні, був об’єкт спеціального призначення НКВС. Сюди викидали тіла розстріляних людей, утворюючи величезні братські могили. Так, саме викидали, адже слово «ховати» зовсім не характеризує тих дій, які тут відбувалися. Людей, розстріляних у будівлі НКВС, колишньому Інституті шляхетних дівчат і нинішньому Жовтневому палаці, скидали у спеціально вириті ями. Тут же добивали і тих, кого не встигли вбити там. Працювали за принципом конвеєра: захоронення робили одне за одним. Вириваючи одну яму, землею, виритою із неї, засипали попередню, уже повну тіл… Людей вивозили, забирали прямо із домівок, а сусідам казали, що забирають «ворогів народу». Тут, у Биківні, полягли художники, поети, священики, науковці, письменники, музиканти, солдати та просто пересічні громадяни, ні в чому не винні перед тодішньою владою.

Важко сказати, скільки точно людей ховає цей ліс. Спочатку була оприлюднена цифра 14 тисяч осіб, потім казали про 20, тепер – уже говорять про 100 тисяч. У будь-якому випадку, це – неймовірно велика, страшна цифра. Не треба забувати і про те, що точну кількість загиблих важко встановити через неможливість ідентифікувати всі особи.

Тепер тут – заповідник. Уздовж траси вишикувалися хрести із пов’язаними рушниками. Такі самі рушники пов’язали і на дерева. Далі, вглибині лісу, знаходиться меморіал пам’яті розстріляних жертв політичних репресій. На деревах висять таблички з іменами тих, чию особистість вдалося встановити. Ліс здіймається ненормальними, неприродними пагорбами: ось тут, як розказали історики, одне із найбільших масових захоронень. Видно також, де лишилися ями, вириті «на майбутнє». На щастя, вони так і лишилися тільки пустими ямами.

Учасники пам’ятної акції, що відбулася 6 листопада, набрали у Биківнянському лісі землю та висипали її під меморіалом біля Жовтневого палацу. За словами учасників заходу, багато хто сьогодні боїться, аби чинна влада не повторила 37-й рік. Лунала думка про те, що зараз із нами поводяться майже так само, тільки катування поки що зупиняються на ув’язненнях: вбивати ще бояться. Але хто зна, чим може закінчитися цей режим, який панує сьогодні на Україні?.. Чи не почнуть, вслід за вже покійними українськими журналістами, політиками, от так само вивозити у найближчі ліси мирних громадян, які чимось когось не задовольнили?..

Активісти пообіцяли, що не дозволять повторити 37-й рік та репресії над українським народом.

Открыть больше изображений

У понеділок, 31 жовтня, активісти ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» зібралися біля Адміністрації Президента для того, аби привітати Віктора Януковича зі святом. Але двох учасників майже одразу затримала міліція.

Члени «КУПРу» прийшли у смугастих костюмах зеків, а замість традиційних гарбузів зробили святкові атрибути із ананасів. Також розтягнули плакати «Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй», «Спасибо жителям Донбасса за…», та «WelcometoHell»(«Ласкаво просимо у пекло»).

Працівники правоохоронних органів зреагували миттєво: міліцейські газельки, які стояли напоготові неподалік, відразу під’їхали до активістів. Двох із них затовкли у машину прямо із ананасами у руках та відправили до відділку на вул. Московській. Інших попросили згорнути плакати та припинити акцію.

Зауважимо, що на святкуванні Хеловіну були присутні лише організатори, члени ВГО «КУПР» та кілька запрошених кореспондентів. Про проведення подібного заходу не анонсувалося заздалегідь. Проте, міліціянти, як тільки побачили організаторів, відразу порадили їм іти додому спати. На запитання, що трапилося, правоохоронці відповідали: «Ми знаємо, ви будете проводити акцію. Із екзотичними фруктами». Звідки у них з’явилася така інформація, повідомити учасникам зібрання відмовилися.

Затриманим, скоріше за все, інкримінують ст. 185, адміністративне правопорушення, за що «світить» 15 діб арешту, виправні роботи або накладення штрафу.

Открыть больше изображений

Триває затримання Сергія Мельниченка, голови ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» у Шевченківському районному відділку міліції. Сергій знаходиться тут уже 6 годин.

Народний депутат Павловський, який був присутній на допиті, повідомив, що затриманим інкримінують 173 статтю Адміністративного кодексу України – хуліганство. Випускати не збираються, ранком обіцяють відвезти відразу до суду. Нагадаємо, що Мельниченко є інвалідом другої групи. Згідно норм чинного законодавства, людей, що мають інвалідність, не можна затримувати більше, ніж на 3 години.

Як повідомив сам Мельниченко телефоном, із ним поводяться агресивно: брутально лаються, погрожують фізичною розправою. До речі, до затриманого не пустили навіть його адвоката.

Олександр Поліщук, начальник Управління по зв’язках з громадськістю ГУ МВС зробив з цього приводу заяву на «5 каналі». Він висловив припущення, що Мельниченка мають випустити через те, що у нього при собі є посвідчення інваліда. «Всі дії міліції є протиправними у даному випадку, і ми побоюємося, що ця історія може закінчитися так само, як і зі студентом Ігорем Індило, - додав Поліщук, - Але я не можу наказувати начальникові райвідділку, нажаль».

Нагадаємо, що Сергія Мельниченко затримали сьогодні разом із іншими учасниками мітингів проти арешту Юлії Тимошенко на Хрещатику. Зараз разом із головою ВГО «КУПР» у камері знаходиться 5 осіб.

у зв'язку з виступом міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова

у Верховній Раді України

ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» вкрай обурена виступом міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова у Верховній Раді. Скориставшись високою трибуною Парламенту, міністр поширив завідомо неправдиву інформацію щодо Голови правління КУПР.

Депутатам ВР було продемонстровано відеоролик, в якому затриманий нібито звинувачує Сергія Мельниченка у підготовці масових безладів. Міністр заявив, що зробив це «щоб було всім зрозуміло, кого залучають до акцій, які проводяться в нас у країні й з ким змушена боротися міліція замість того, щоб займатися своїми обов'язками по боротьбі зі злочинністю». Нібито головна задача міліції – не упердження злочинів, а перешкоджання мирним зібранням громадян.

Хочемо запитати у пана міністра: яка потреба була у встановленні силами десятків людей і автомобілів зовнішнього спостереження за Сергієм Мельниченком, організації прослуховування, у виїзді до Івано-Франківська групи генералів на чолі з начальником Департаменту карного розшуку МВС, штурмі квартири затриманого, якого потім три доби без оформлення утримували під вартою, вимагаючи «потрібних» свідчень, катували і знущалися, після чого відвезли у ліс і декілька годин змушували наговорити заданий текст на відеокамеру?

Анатолій Могильов заявив, що Сергій Мельниченко «десять разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення проведення масових заходів у Києві», проте забув зазначити, що кожного разу суд не вбачав складу правопорушення у діях Мельниченка, що однозначно свідчить про протиправність дій працівників МВС у цих випадках.

Ми вважаємо, що це - намагання відвернути увагу громадськості і Парламенту від реальних проблем, яких накопичилося в МВС за час керівництва А.Могильова чимало, і уникнути відповідальності за власну службову недбалість. Водночас ця заява – недолуга спроба кинути тінь на відомого громадського активіста і дискредитувати весь правозахисний рух загалом.

Пан міністр стверджує, що протягом понад трьох місяців «є записи всіх їхніх розмов, офіційно отримані судом». Ми були б вдячні пану міністру за можливість ознайомлення з цими записами у повному обсязі, включно з тими розмовами, де певні керівники МВС погрожували Сергієві Мельниченку та намагалися залякати можливою розправою, вимагаючи припинити законну, але незручну для корупціонерів діяльність.

Нагадаємо, що саме при Могильові співробітники міліції до смерті побили студента Ігоря Індила, саме при Могильові почалися переслідування патріотичних і націонал-демократичних рухів, саме при Могильові співробітники "Беркута" почали масово неправомірно застосовувати силу до громадянських активістів і розганяти законні мирні зібрання.

Вся Україна понад півроку стежила за зухвалим і цинічним збиткуванням над правом і законністю в ході слідства по справі Податкового Майдану. Жодних пояснень від МВС немає.

Пан Могильов повинен був пояснити, чому в самому центрі України тисячі співробітників "Беркуту" розганяють законні мирні зібрання студентів і громадських активістів, зносять намети правозахисників – але монтують майданчик для проведення забороненої судом акції Калашникова, перешкоджають мирному руху громадян за визначеним судом маршрутом під час святкування Дня Незалежності і вчиняють безглузду бійку, а для затримання озброєних гранатами й автоматами небезпечних злочинців із РФ в Одесі МВС змогло направити лише кілька бійців, що призвело до загибелі людей.

За словами міністра, міліція не може повноцінно працювати тому, що їй доводиться боротися з "організаторами підприємницького майдану", зокрема із головою КУПР Сергієм Мельниченко.

Подібні виправдання викликають навіть не сміх, а жалість до пана Могильова, який намагається в такий спосіб утриматися на посаді, хоча у будь-якій європейській країні після подій, подібних до одеських, міністр негайно подав би у відставку.

ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» (КУПР) заявляє, що слова міністра Могильова про причетність глави організації Сергія Мельниченко до будь-яких протиправних дій є нічим іншим, як потугами зберегти "честь мундира" і водночас шляхом дискредитації відомого лідера придушити громадську активність в Україні.

Прес-конференція лідерів підприємницького руху, організаторів Податкового Майдану: голови Всеукраїнського комітету «Наступ» Руслана Секели, голови Київського осередку комітету «Наступ» Романа Федчука, голови Одеського комітету «Наступ» Наталії Шарапової, представника ВГО «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» (КУПР) Петра Михайленка та представника Блоку соціального партнерства «Порядок і Достаток» Олександра Місюри. Учасники розкажуть про підтримку руху спротиву та акцій протесту, які організовуватимуть об’єднання ветеранів Афганістану та жертв аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, Всеукраїнський комітет «Наступ» разом із іншими підприємницькими організаціями стали співорганізаторами Всеукраїнського громадського форуму, який відбудеться 14 жовтня у м. Києві. Ініціатором форуму виступила організація ветеранів війни в Афганістані «Ніхто крім нас» (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал). Телефон: 067 314 44 05. Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями, повідомляє УНІАН.

Ми, жителі ХХІ століття, звикли до шумних автомагістралей та багатоповерхівок. Ми відчуваємо себе, як удома, у великих містах. Коли потрапляєш у маленьке, але затишне містечко, впадаєш у стан дисонансу. Тут занадто тихо і занадто спокійно, проте – добре.

Таким маленьким містом є Славутич. Його зведено 24 роки тому як робоче містечко. Назву обрали просто: неподалік міста – Дніпро, а Славутич – давня назва цієї річки. Приводом для розбиття нового населеного пункту стала аварія на ЧАЕС. Тут часто згадують прислів’я про те, що не було б щастя, та нещастя допомогло. Адже через нещастя – вибух у четвертому енергоблоці – виник такий український рай. Не зважаючи на те, що для світової спільноти слово «Чорнобиль» асоціюється лише із вибухом, для славутичан це – просто місто-сусід. ЧАЕС суттєво підтримує місцевий фестиваль, про який ми розкажемо вам трохи далі, керівництво станції часто дає тут прес-конференції.

Славутич ховає багато таємниць та цікавинок. По-перше, місто збудоване у лісі. Частину лісу вирубили, але дещо лишили. Саме тому тепер тут – затишні, широкі алеї. По-друге, цікавою є історія самої побудови міста. У цю велику справу зробили свій вклад країни колишнього СРСР: Росія, Україна, Грузія, Азербайджан. Завдяки цьому місто поділене на квартали, кожен з яких носить назву столиці держав-побратимів: Московський квартал, Київський, Добринінський, Ризький, Чернігівський, Тбіліський, Бєлгородський, Ленінградський, Вільнюський, Талліннський, Бакинський, Єреванський. Дороги тут – чисті та рівні, водії – ввічливі та акуратні, завжди поступаються пішоходам.

Не менш цікава історія і з адміністративною приналежністю Славутича: територіально він знаходиться у Чернігівській області, але адміністративно належить до Київської. Це називають словом «анклав»: місто, або держава, які оточені або напівоточені іншими державами або містами, та не мають спільних меж зі своїми «материнськими». Від Славутича – всього 12 кілометрів до кордону із Білоруссю, до сусідки-держави можна дістатися пішки за 2 години.

Містечко славиться активним спортивним життям: у кожному кварталі є однойменні ФОКи – фізкультуро-оздоровчі комплекси. Тут щодня проходять заняття для дітей та дорослих: фітнес, гімнастика, тощо. Спортсмени беруть участь у різноманітних змаганнях, отримують призові місця та заслужену славу. Також тут неймовірно чисто: співвідношення кількості смітників на душу населення чи не найбільше у Європі.

Найяскравіший персонаж Славутича – міський голова Володимир Удовиченко. Це – людина, яка і справді заслуговує поваги та гідна того, аби бути взірцем для усіх українських та європейських чиновників. На посаді Володимир Петрович із 1987 року. Весь цей час він – незмінний очільник міста. Славутичани називають його батьком, і це – не диво. Він відкритий і завжди радий допомогти всім і кожному. Це – єдиний мер, домашній номер якого є у міській телефонній книзі. Володимир Петрович переміг на конкурсі мерів та є засновником ВГО «Клуб мерів», пише книги про свою роботу, в яких дає поради тим, хто тільки посів такий пост. Є автором понад 60-ти монографій. Славутич, як він є – його заслуга. Варто відмітити і той факт, що  це місто отримало першість у рейтингу найпридатніших для життя маленьких українських міст. Крім того, Володимир Петрович – доктор економічних наук, професор.

«Золота осінь Славутича» - міжнародний фестиваль дитячих ЗМІ, який вважається найвизначнішою подією у житті міста. Цього року він проходив уже у вісімнадцяте, у вересні, й зібрав багато юних та дорослих журналістів. Всі вони щороку змагаються у декількох номінаціях: преса, фото, радіо, теле, та ІТ-технології. Учасники отримують на жеребкуванні тему для роботи, і протягом трьох фестивальних днів роблять свій продукт: газету, фільм, фотовернісаж. Серед вихованців «ЗОСі» (саме так фестивальці називають фестиваль) – відомі журналісти, які зараз є акулами українського медіапростору та відомі закордоном. Приємно розуміти, що саме звідки багато хто почав свою журналістську кар’єру. Міський голова відмінний і тут – він всіляко сприяє фестивалю та знаходиться поряд із гостями та учасниками від початку до кінця заходу кожен рік.

Кожен, хто приїздить сюди, ніколи не залишається байдужим. Для багатьох учасників фестивалю Славутич – місто приємної втоми. Чому? Тому, що зазвичай конкурсанти ночами роблять свої фільми та газети, викладаються до останньої краплі, засинають на ходу. Але ця втома – в чомусь приємна, бо спати можна дозволити собі лише із почуттям виконаної роботи.

Славутич – холодний. Тут завжди дуже холодно, навіть на початку вересня. Але тепло тому, що гріє атмосфера «Золотої осені» та дружнє відношення славутичан до всіх, хто завітав у гості.

Ще одна родзинка міста – молодіжний парламент. Молодіжна рада «Майбутнє Славутича» була створена за ініціативи мера декілька років тому. Депутати – учні тутешніх шкіл та ліцею. Їх рівно стільки, скільки й депутатів у Міській раді. Молодь бере активну участь в суспільному житті міста, займається благодійністю,  волонтерством, організовує конкурси та свята, проводить суботники. Юні депутати навіть беруть участь у засіданнях Міськради. Спільні засідання допомагають владі приймати такі рішення, які були б цікаві та актуальні для усіх вікових категорій населення. Велика ставка тут робиться саме на молодь. Деякі депутати молодіжної ради мають право голосу в «дорослій» раді.

Якщо у вас буде змога поїхати до Славутича – обов’язково завітайте у це маленьке, але дуже сильне місто. Воно є повноправним взірцем, прикладом того, яким має бути справжнє місто європейського зразка.

Для ВД "Основа"

На вул. Круглоуніверситетській, 7, бандитське угрупування намагається протидіяти законному демонтажу паркану. Про це повідомляє прес-служба ВГО "КУПР".Поблизу будинку №7 кілька років тому було розпочато підготовку до будівництва. В лютому цього року термін оренди ділянки закінчився. На місце прибули працівники КП «Благоустрій», міліція та мешканці з сусіднього будинку (Круглоуніверситетська, 7). Забудовник привіз на ділянку велику групу осіб кремезної статури і кримінальної зовнішності, які відмовляються себе назвати, і перешкоджають демонтажу паркану. Відбувається фізичне протистояння, назріває серйозний конфлікт, молодики погрожують мешканцям розправою. Працівники міліції викликали загін «Беркуту».

"Беркут" жорстоко побив учасника мирного зібрання громадян Петра Михайленка, Першого заступника голови правління ВГО "Коаліція Учасників Помаранчевоі Революціі" (КУПР). Побиття відбулося після затримання, у підворітні і носило характер цинічної кримінальної розправи.

Як повідомляла прес-служба ВГО "КУПР", сьогодні голову правління організації Сергія Мельниченка прямо з дому доправили до судової зали. Пізніше його оштрафували на 1700 грн. Так суд оцінив спроби поставити намети на Хрещатику. 

Проте, історія цим не закінчилася. 

Открыть больше изображений

До такого висновку цілком може прийти слідство за фактом масових безладів на Троєщині, що відбулися 18 серпня, вважає Штаб оборони Києва.

Як стало відомо, 23 серпня прокуратурою Деснянського району Києва порушено кримінальну справу за ч 2 ст.296 КК України – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб. Під час сутичок було ударом каменем в голову серйозно травмовано 70-річну поетесу Тетяну С. та придавлено парканом літнього чоловіка.

Як йдеться в повідомленні прокуратури, "18 серпня 2011 року відбувся стихійний мітинг мешканців житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина», які протестували проти проведення будівництва житлових будинків з об’єктами обслуговування". Схоже, таким чином районна прокуратура намагається відвести серйозні претензії до районної міліції.

Нагадаємо, про проведення мирного зібрання громадян офіційно завчасно було повідомлено КМДА і ГУ МВС України в м.Києві Громадською ініціативою "Форум порятунку Києва", ініціативною групою мешканців і Громадянським об’єднанням "Штаб оборони Києва". У повідомленні зазначалося орієнтовна кількість учасників та містилося прохання забезпечити громадський порядок.

Штаб оборони Києва телефоном повідомив ГУ МВС про перебування на території забудови великої групи осіб сумнівної зовнішності і попередив про можливість виникнення сутичок. Під час проведення мирного зібрання учасники зверталися до присутніх співробітників Деснянського райуправління міліції з проханням встановити особи громадян, які перебували на території будмайданчику і явно не були будівельниками.

Втім, працівники Деснянського РУ ГУ МВС України виявили крайню, а можливо і злочинну недбалість у виконанні службових обов’язків із забезпечення громадського порядку. Вони відмовилися спілкуватися із сумнівними особами. І навіть тоді, коли зсередини майданчику полетіло каміння в людей, що проводили мирне зібрання, вони не тільки не спробували припинити безлади, але й посприяли вільному виходу загону озброєних осіб, котрі напали на місцевих мешканців. В руках охоронців були заздалегідь виготовлені металеві прути з привареними на кінцях великими гайками для посилення удару - фактично, саморобна холодна зброя. Потім під прикриттям Деснянської міліції охоронці вільно повернулися після нападу за паркан. Усі ці події зафіксовані численними відеоматеріалами.

Лише поява підполковника Бойко з міського управління МВС на чолі двох загонів спецпідрозділу "Беркут" запобігла подальшій розправі бойовиків із мешканцями.

Таким чином, співробітники Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві своєю службовою недбалістю та бездіяльністю, які дуже скидаються на зумисні, заохотили найманців забудовника до вчинення масових безладів і заворушень.

Як повідомила прес-служба прокуратури міста Києва,"розслідування кримінальної справи доручено Деснянському РУ ГУМВС України в м. Києві". Навряд чи можна розраховувати, що так звані "правохоронці", які діяли узгоджено з найманцями, раптом щиро розкаються, з’являться до себе в райуправління з повинною і стануть на шлях виправлення.

Скоріше за все, Деснянське РУ ГУМВС України в м. Києвіспробує перекласти провину за бійку на проспекті Маяковського на місцевих мешканців і громадських активістів, що допомогли людям відстояти свої права.

У зв’язку з цим Штаб оборони Києва офіційно через засоби масової інформації звертається до прокуратури з проханням здійснити належну перевірку та дати відповідну оцінку діям, а точніше – бездіяльності працівників Деснянського РУ ГУ МВС в місті Києві.

Вчора була 20 річниця Незалежності України. Святкування цієї видатної дати обернулося для нашої держави ганьбою на весь світ. Як відомо, Янукович заборонив масові зібрання громадян 24 серпня та відмінив святковий парад, планував зекономити на салюті.

Ситуація була наступна: центр столиці оточений силою-силенною міліції та "Беркуту". Марш опозиції, який розпочався з парку Шевченка, зупинили біля Будинку вчителя. Багатотисячний натовп прорвав тільки перший кордон - міліцію. Далі пройти не вдалося, адже вулицю Володимирську перекрили беркутівці, які непорушно стояли у декілька рядів та стримували потік людей. За їх спинами - багато автобусів із підкріпленням, на дахах найближчих будинків - спостереження. Ситуація у місті нагадувала окупаційний режим. Опозиція закликала народ не піддаватися на провокації з боку правоохоронних органів. Навіть після кількох "зарядів" сльозогінного газу, подарованих міліцією, кияни не падали духом. Закривали обличчя хустками, але багато разів усім натовпом заспівали національний гімн, скандували "Ганьба!" та міцно тримали оборону. На шлеми беркутівців наклеїли наліпки "Батьківщини" із портретом Юлії Тимошенко. Активісти ВГО "КУПР" підняли табличку із написом "На цьому місці буде встановлено меморіал жертв політичних репресій Януковича". На Володимирській все ж таки послабили охорону. Тим киянами, які там лишилися, вдалося прорвати кордон.  "Свято зі сльозами на очах, "- так вже називають вчорашній день. Адже на очі багатьом і справді наверталися сльози. Спочатку - від сльозогінного газу, потім - від розуміння того, при якій владі ми живемо.

Открыть больше изображений

22 серпня, на скандальному будмайданчику по вул. Маяковського за допомогою техніки демонтували частину огорожі. На об'єкті був присутній Олександр Попов, який і повідомив, що будівництво офіційно визнали незаконним.

Не обійшлося і без конфліктів. Молодики, які весь цей час охороняли територію, відразу ж пустили в хід вогнегасники. Одним вогнегасником розбили лобове скло екскаватора, яким якраз ламали огорожу.

"Штаб Оборони Києва" заявляє, що все дійство нагадувало дешевий цирк. По-перше, на будмайданчику був присутній відомий у певних колах рейдер на ім'я Юрій, який неодноразово брав участь у різноманітних заходах під біло-блакитними прапорами. Судячи з усього, у Попова та Юрія досить дружні стосунки, адже розмовляли вони так, ніби вже давно знайомі.

Варто відмітити й те, що міліція уже вкотре проявила свою бездіяльність. Ніякої реакції на атаку з вогнегасників не було, навіть при тому, що поряд давав інтерв'ю телеканалам голову КМДА. Жодних дій не було зроблено і тоді, коли у екскаваторі вибили скло. Представники правоохоронних органів мали б затримати людей, які попсували техніку комунального підприємства "Київблагоустрій" та обороняти мирних жителів від агресивних дій кремезних проплачених молодиків. Цікаво й те, що паркан не демонтували повністю. Поки на місці знаходилися телекамери, техніка працювала. Знесли шматок огорожі тільки з одного боку, та закінчили на цьому демонтаж. Молодики згорнули свої намети, але лишилися на місці. Знову ж таки, ще один раз міліція спеціально проґавила момент, коли треба було арештувати охоронців зі всі їх дії.

Нагадаємо, що 18 серпня мирне зібрання на Троєщині закінчилося масовим побиттям мирних жителів, розбитими головами та швидкою допомогою. Як відомо, невинних людей, які обороняли свій район від рейдерів, били арматурою, кидали каміння і пісок, травили сльозогінним газом та порошковими вогнегасниками.

Усі ці моменти вказують на те, що прихід Попова на будмайданчик - дешевий піар перед камерами та киянами. Звичайно, на сьогодні це - перемога. І Олександр Павлович - молодець, що все ж з'явився перед киянами захистити їх права. Проте,  цілком можливо, що такі дії - просто чергова "зачистка" перед "Євро-2012" і перед виборами. І не дивно, якщо через деякий час новий паркан знову з'явиться на тому самому місці. 

Ситуація на Троєщині показує, що в Києві все ж існує будівельна мафія, з якою необхідно боротися. Саме для цього у киян є "Штаб Оборони Києва".

Контактні телефони: 050 513 3818, 229 74 74

Открыть больше изображений